Роботи Гамлета Зіньківського

«Ці квіти не забудеш»

Колись за малюнки поліція забирала його у відділок, тепер робить з ним селфі напам’ять. Колись він влаштовував виставки, тепер допомагає армії. Колись його роботи були на стінах і воротах, тепер на зруйнованих росією будинках. Гамлет Зіньківський вимінює картини на обладнання для військових і змушує задуматись над важливими речами.

Стріт-арт — стихія Гамлета Зіньківського. Його називають харківським Бенксі. Однак стиль Гамлета не сплутаєш ні з ким. Йому вдається не просто намалювати щось і підписати, а філософськи натякнути, змусити глядача задуматись. І, здається, ніби все просто, але й глибоко водночас.

Гамлет навчався в харківській державній академії дизайну та мистецтв. Але не закінчив її. Його виключили із закладу за академзаборгованість з психології та фізкультури. 

У 2013 році Гамлет представляв Україну двома проєктами на Венеціанському бієнале. “Наодинці з собою” — це серія малюнків кульковою ручкою, а також “Книга людей” — портрети на сірникових коробках. 

Гамлет малює на вулицях Харкова з 2008 року. Каже, що не всі здатні помічати стріт-арт і навіть в Харкові є люди, які не бачили його робіт. 

Найбільше Гамлету цікаво чути думку людей та їх інтерпретацію його робіт. Одного разу навіть безхатьки підійшли до Гамлета і попросили розказати, що ж саме він хотів сказати малюнком, адже в них виникла суперечка. 

Гамлет Зіньківський обирає для своїх робіт занедбані поверхні, таким чином даючи їм зовсім інше життя. Каже, що раніше, як тільки починав малювати, одразу приїжджала поліція, забирали його до відділка. Тепер же його знають і навіть роблять спільне фото. Бувають і непорозуміння. Якось, коли він малював в арці, одна жінка згаряча сказала: “Краще б асфальт поклали”. 

Я б з радістю, але ж асфальт це не моє, — сміється Гамлет. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Гамлет деякий час не малював. Вважав що це не на часі. Спочатку він виїхав з Харкова до івано-Франківська. Там почав займатися волонтерством. Через два місяці повернувся до рідного міста:

— Один друг запросив мене до себе в батальйон — і я повернувся в Харків,  розповідає чоловік. — Те, що я малюю, є малою частиною моєї роботи в підрозділі. 

Першою роботою після перерви став малюнок для мами “Справжній дім починається з твого серця. Син Гамлет”. Далі були: “Українська вишиванка зараз — це маскувальна сітка”, “Пам’ятаю тихі ночі…Ще буде”, ”Обереги сучасності” (зброя та бронежилет), “Війна краде багато часу і можливостей, війна дає багато часу та можливостей, “Ці квіти не забудеш” (слід в асфальті від обстрілів).

Війна змінила не тільки зміст малюнків Гамлета, а й його спосіб життя. Він активно волонтерить, збирає кошти, допомагає евакуювати жителів Харкова і ще багато чого. Тепер його роботи зявляються на руїнах розбомблених будинків та забитих фанерою вікнах.